День матері в Україні

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.
Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.
Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.

Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.
Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.
В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.
В 2015 році День матері в Україні припадає на 10 травня.

26 квітня 1986 року - 29 років тому - сталася жахлива Чорнобильська катастрофа

Майже три десятиліття тому, 26 квітня 1986 року, на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася жахлива аварія – найбільша за всю історію ядерної енергетики (до вибуху на АЕС "Фукусіма-1" у 2011 році). Тисячі загиблих, тисячі тих, хто втратив здоров'я під час ліквідації – така страшна ціна Чорнобильської катастрофи.
Документальні фільми про події квітня 1986 року та їхні наслідки Перший покаже у неділю, 26 квітня.

Стрічка "Не хочу згадувати" вийде в ефірі телеканалу об 11:05. Це історія про чоловіків, які згадують найжахливіший етап ліквідації наслідків аварії ручну очистку найбільш радіоактивних ділянок зруйнованої станції. З великої групи фахівців-атомників, які керували виходом людей у надвисокі зони радіації, живими залишилися лише вони. "Не хочу згадувати, але не можу забути", – з гіркотою говорить один із героїв фільму.

Тоді, у травні – листопаді 1986-го поруч із ліквідаторами працювала і знімальна група… До стрічки "Не хочу згадувати" увійшли унікальні кадри, що жорстко і правдиво передають атмосферу трагічних подій, у яких поєдналися злочин і героїзм.

У цій стрічці на початку не видно людей – вони з'являються потім. Народ, витіснений із своєї батьківщини, а ще – ліквідатори, медики, пожежники, дозиметристи. Всі йдуть у дивом вцілілу чорнобильську Свято-Іллінську церкву. Це той єдиний раз на рік, коли у зону пускають колишніх жителів пом’янути своїх предків… Фільм показує зруйнований матеріальний світ, на тлі якого – і незнищенний світ духовний. Навіть у мертвому місті…

Чорнобиль. 29 років потому. Пам'ятаймо!

Великдень

Пасха, Воскресіння Христове - найбільше християнське свято. Саме в цьому святі полягає основний зміст православної віри — адже сам Господь явився людиною, помер за все людство та воскреснувши позбавив світ від влади смерті та гріха.

Дату святкування Великодня врегулював Перший Вселенський Собор у Нікеї 325 року. Дата Великодня має випадати на першу неділю після першого весняного повного місяця, яка наступає після весняного рівнодення.

До Великодня віруючі готуються впродовж семи тижнів Великого Посту — одного з найсуворіших постів — саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страстна Седмиця.

Особливе значення має Великий четвер — день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної Вечері розділив останню трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі православні по можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Христових Страждань.


У Страсну П'ятницю з церкви виносять плащаницю — шматок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа після зняття з хреста, та на котрій зображено його у труні. У цей скорботний день приписується нічого не їсти.

У Велику Суботу зранку відбувається особлива служба, яка з'єднана з Пасхальною Вечірнею. На ній читається 15 пасхальних паремій з особливими святковими приспівами. Після їх читання священики міняють буденний одяг на святковий.

У ніч Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння (Великодня Заутреня і Божественна Літургія), святяться паски, яйця та інші страви. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне», тобто їсти непісні страви. Багатий великодній стіл — символ небесної радості і символ вечері Господньої.

Святкування Великодня триває 40 днів. Саме стільки Ісус Христос являвся своїм учням після Воскресіння. У цей період прийнято ходити один до одного у гості, дарувати яйця та паски, влаштовувати сімейні застілля.
Великодній період супроводжується святковими богослужіннями.

Великдень багатий різноманітними народними звичаями. На Великодні свята, як і на Різдвяні, повинна зібратися вся родина, адже це — "Великий День".

Великдень — це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення.

Засідання творчої групи вчителів світової літератури

02 квітня 2015 р. на базі Великогаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулося засідання творчої групи вчителів світової літератури і Великогаївського освітнього округу. Вчителі району мали змогу ознайомитися з досвідом роботи  Голяс Світлани Євгенівни, вчителя-методиста Козівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 з проблеми «Кластер як один з ефективних методів формування критичного мислення». 

Форми роботи, зацікавили всіх, вчителі із задоволенням працювали в групах, виконували творчі завдання.  Через застосування методу кластера у школярів формуються надпредметні уміння, які проявляються під час занять з інших предметів, у позакласній діяльності, у різних життєвих ситуаціях. 

 Серед важливих умінь виділяють такі: уміння працювати в групах, графічно оформити текстовий матеріал, творчо інтерпретувати наявну інформацію, розподілити матеріал за ступенем новизни і значимості, узагальнити здобуті знання, формувати культуру читання.

Цей інноваційний метод на уроках світової літератури використовують з метою формування всесторонньо розвиненої особистості, що вміє критично мислити, а отже здатна мати і ґрунтовно представляти позицію з будь-якого питання. 

Прощальний лист до нащадків Габріеля Маркеса

Міжнародний день театру.

Весь світ – театр, і люди в нім – актори.
В. Шекспір

27 березня весь світ відзначає Міжнародний день театру. Цей день став справжнім святом не тільки для акторів сцени, але й для мільйонів глядачів. Міжнародний день театру відзначається щорічно з 1962 року. Започаткований у Відні на 9-му конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО в 1961 році.

З історії виникнення...

«Театр» у перекладі з давньогрецького – видовище. Датою народження світового театру вважається 534 рік до н.е. (дата першої постановки трагедії, проте тексти не дійшли до нашого часу). Зародився він під час святкових театралізованих процесій на честь бога Діоніса, сина Зевса та ліванської царівни Семели, покровителя землеробства та виноградарства, бога виноробства, а згодом – поезії й театру.

Театральні видовища відбувалися спочатку раз на рік під час всенародних
державних свят Великих Діонісій – свято початку весни ( березень-квітень), пізніше – на Ленеях ( січень-лютий), Малих Діонісіях (грудень-січень). Святково одягнені, прикрашені вінками, всі вільні громадяни полісу протягом трьох днів з ранку до вечора дивилися вистави,враженнями від яких жили увесь рік.

Головна дійова особа давньогрецької трагедії – хор. . Очолював хор заспівувач – корифей. Хореги, заможні громадяни на власні кошти організовували хор для драматичних змагань. З хору виділяли одного актора, відповідача. Спочатку актор був один.

Головними жанрами театру стає трагедія і комедія.

- Протягом трьох днів жителі міст з ранку до вечора дивилися вистави, враженнями від яких жили весь рік.

- Театральні вистави мали змагальний характер. До змагань допускалися три трагічні поети і три комічні. Кожен трагік мусив представити три трагедії і одну драму. Ці чотири п’єси називалися тетралогією.

-Афінський театр Діонісія вміщував до 17 тисяч осіб.

- Актори посідали почесне становище у суспільстві, їх обирали на найвищі державні посади, їх звільняли навіть від податків і гарантували недоторканість.

- Для незаможної публіки держава виділяла «видовищні» гроші – теорікон.

- Під час Великих Діонісіїв навіть в’язнів випускали з тюрем, щоб вони мали можливість взяти участь у всенародному святі.

- Для драматургів-переможців існувало три нагороди: І-ІІ-ІІІ місце. Драматург отримував від держави гонорар та вінок з плюща.

Безпека життєдіяльності:

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини:

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. Не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
7. Показуйте дитині цікаві місця.
8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї  оселі.
9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
10.Ніколи не карайте дитину приниженням.
11.Купуйте дитині книжки за її інтересами.
12.Привчайте дитину самостійно мислити.
13.Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
14.Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
15.уважно ставтеся до потреб дитини.
16.Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
17.Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
18.Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
19.Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
20.Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
21.У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
22.Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
23.Допомагайте дитині бути особистістю.
24.Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
25.Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
26.Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

Хто такий учитель ?

Хто ж такий учитель? У всі часи філософи висловлювали різні думки з приводу професії вчителя та розуміння цієї діяльності. Деякі говорили, що це майстер, інші ж – наставник. Багато педагогів та відомих класиків літератури намагалися розкрити, розтлумачити та розкодувати цю професію. Начебто, якщо поміркувати, що ж тут важкого бути вчителем? Але є гарний вислів, який дасть відповідь на всі запитання: «Посередній учитель розповідає, гарний учитель пояснює, чудовий учитель демонструє, а геніальний - надихає». У цій професії не має бути людей, котрі не люблять свою справу, або дітей, або не вміють пояснити та надихнути дитину, тому що якщо немає хоча б однієї складової, то не можна сказати, що це вчитель із "великої літери". Ми з Вами спробуємо "розкрити таємницю" цієї важливої професії.

Для того, щоб бути ВЧИТЕЛЕМ, необхідно подолати весь тернистий шлях становлення.

Професійне самовиховання спрямоване на реалізацію педагогом себе як особистості. Прагнення до самовдосконалення, самоосвіта є важливими чинниками професійного зростання вчителя, що забезпечують розширення його творчих можливостей, пізнавальних інтересів та формування творчої індивідуальності.

Важливе значення для професійного зростання вчителя мають:

1. Оволодіння передовим педагогічним досвідом, пошуковою дослідною роботою. Унаслідок ознайомлення з діяльністю кращих педагогів та її аналізу вчитель глибше осмислює закономірності навчально-виховного процесу, вчиться педагогічно правильно сприймати кожен учинок дитини, знаходити причини конфліктів і способи їх розв'язання.

2. Систематичне вивчення філософської та психолого-педагогічної літератури, законодавчих актів держави про освіту, виховання та навчання; зустрічі з новаторами; участь у роботі методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань тощо.

3. Ознайомлення з педагогічною пресою, радіо, телебаченням, Інтернетом. Вони швидко реагують на всі зміни, що відбуваються у системі педагогічної освіти та навчально-виховному процесі, ознайомлюють із досвідом педагогів-новаторів, науково-педагогічними новинками, матеріалами різноманітних зустрічей, конференцій тощо. Популярними серед учителів є газети "Освіта", "Шкільний світ", журнали "Рідна школа", "Шлях освіти" та інші, а також зарубіжні періодичні психолого-педагогічні видання.

4. Ознайомлення із національною системою виховання, що втілює виховну мудрість українського народу, його кращих учених, прогресивні традиції українців у родинному вихованні, виховне значення українських народних звичаїв, традицій, свят, обрядів.

5. Самоосвіта вчителя.

Учителю необхідно знати свої сильні і слабкі сторони, постійно формувати в собі внутрішній стрижень особистісного зростання, яке є неодмінною умовою досягнення професіоналізму.

Навіщо ВЧИТЕЛЮ вчитися?

Навчатися та вдосконалюватися необхідно все життя, тому що воно не завершується університетськи-ми лекціями. Протягом усього життя ми пізнаємо щось нове для нас, начебто, думаєш що ми ще не знаємо, що ми ще не вивчили, чого не чули? Але почувши якусь інформацію, прочитавши якийсь факт, ми продовжуємо дивуватися, намагаємося запам’ятати, і потім керуємося тими знаннями та досвідом. І чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна почерпнути для себе. Вчитель завжди шукає шляхи підвищення якості навчання та розвитку інтересу до предмета. Сьогодні дуже важливо, щоб учитель був творчою, саморозвиненою особистістю. Сучасний вчитель –це професіонал, він має бути і артистом, і художником, і письменником, і співаком, але при всьому цьому завжди залишатися і учнем. Хороший учитель постійно повинен продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися спілкуватися з дітьми, вчитися готуватися до уроку. Вчитися, вчитися та ще раз вчитися…

А ще одне найголовніше правило – ЛЮБИТИ ДІТЕЙ!!!

 ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ДЛЯ УЧНІВ ШКОЛИ

I. Навчання:

• Наполегливо оволодівати знаннями.
• Займатися самоосвітою,всебічно розвивати свої здібності.

II.Закон естетики:

• Дбайливо ставитися до зовнішнього виду,проявляти гарний смак в одязі,манери поведінки,бути скромним та стриманим.
• На заняття приходити в шкільній формі, без прикрас.

III.Закон відповідальності:

• Не запізнюватись на уроки.
• Систематично приносити медичні довідки або пояснення від батьків з приводу пропуску уроків.

IV.Закон кордону:

• Без дозволу адміністратора школи або класного керівника не виходити за межі школи під час навчального дня.

V. Закон бережливого ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих:

• Не палити в приміщенні школи та на території школи.
• Не приносити в школу небезпечні для здоров’я предмети.

VI. Закон з техніки безпеки та правил дорожнього руху:

• Знати і виконувати правила дорожнього руху, пожежної безпеки.
• Брати участь у суспільно - корисній праці. Ретельно дотримуватись правил дисципліни праці, правил техніки безпеки, санітарії, гігієни.

VII.Закон толерантності:

• Поважати батьків та старших. Бути уважним і ввічливим з оточуючими людьми.
• Виявляти повагу один до одного, до вчителів, працівників школи.
• Категорично забороняється використання ненормативної лексики.
• Вирішувати конфліктні ситуації шляхом переконань. Забороняється застосовування силу, агресію для вирішення будь - яких проблем.

10 фраз які вчителі хотіли б сказати батькам:

Для того, щоб допомогти вчителям та батькам порозумітися, психологи склали топ-10 питань, які стають наріжним каменем у їх стосунках. Ми пропонуємо до вашої уваги перелік з 10 ідей, які педагоги хотіли б донести до батьків своїх вихованців.

1. Дайте шанс новому вчителю. Зазвичай ми з острахом та недовірою ставимося до всього нового. Спробуйте зрозуміти та прийняти нового вчителя, тоді й ваші діти 
зможуть це зробити.

2. Вчитель – звичайна людина. Пам’ятайте про те, що вчителі – такі самі люди, як і всі інші. В них бувають вдалі та невдалі дні, поганий чи хороший настрій.

3. Прийміть нові методи виховання. Сучасні діти дуже сильно відрізняються від своїх батьків, коли вони самі навчалися у школі. Навчальні програми та педагогічні методи постійно вдосконалюються. Ви маєте довіритися професіоналам.

4. Немає нічного страшного чи поганого в тому, що ваша дитина стала навчатися гірше. Не тисніть на неї. Особливо часто в середній школі для учнів починається період «американських гірок». Досвід невдач навчить їх у майбутньому долати труднощі.

5. Навчіться слухати. Для батьків їх діти найкращі у цілому світі, і досить часто вони не можуть спокійно слухати критику чи зауваження на свою адресу, сприймаючи це за особисту образу.
6. Домашнє завдання для дітей, а не для батьків. Дитині можна допомагати, але аж ніяк не виконувати завдання замість неї.
7. Цікавтеся успіхами у навчанні та справами у школі, навіть якщо ваша дитина навчається у старших класах. На жаль, батьки першокласників значно частіше спілкуються зі своїми дітьми та їх вчителями.

8. Вчителі теж мають право хворіти. Чомусь не всі батьки готові з порозумінням ставитися до того, що у вчителя може бути лікарняна відпустка. Більшість обурюється, коли вчителя немає на роботі хоча б тиждень.

9. Не дозволяйте дітям обговорювати вчителів. Якщо ви разом із чоловіком чи подругою збираєтесь поговорити про навчання, школу та вчителів, зробіть так, щоб ваша дитина не чула цієї розмови.

10. Звичайно, оцінки – це дуже важливо, але вони не є метою навчання. Не робіть трагедію з поганої оцінки за контрольну. Також не варто надмірно хвалити й за високі оцінки.

Для вчителів:

Життя учителя просто неможливо уявити без відкритих уроків, які можуть бути за планом, на конкурс або для отримання чергової кваліфікаційної категорії. Та у будь-якому випадку такий захід відбирає у нас багато часу і зусиль, а головне – нервових клітин. Тому слід готувати урок не в останню мить, а заздалегідь, якщо це можливо, оскільки виникає чимало ідей, а також багато запитань, сумнівів: як краще, як правильно, як ефективніше тощо. 

 То з чого ж почати? У першу чергу виберіть тему, у якій ви відчуваєте себе впевнено, адже, йдучи на урок, учитель має знати набагато більше, ніж збирається розповісти учням. Чітко сформулюйте мету уроку і відповідно до неї план, у якому слід передбачити методи і види роботи, шляхи включення учнів у самостійну роботу, застосування ТЗН (технічних засобів навчання), можливість інтеграції з іншими предметами.

Далі доберіть навчальний матеріал, продумайте, як саме ви його використаєте. Розробляючи розгорнутий конспект уроку, використовуйте матеріали з педагогічної, методичної літератури, результати відвідин презентацій, майстер-класів, відкритих уроків своїх колег. Але, плануючи різні форми роботи, пам’ятайте, що вони не повинні стати несподіванкою для учнів, тому що можуть стати причиною пауз, непорозумінь, або викликати здивування у дітей, яке вкаже вашим гостям, що така форма роботи використовується вперше , а не є традиційною для вашої педагогічної діяльності.

Відкритий урок має бути яскравим. Тому слід подбати про його матеріально-технічне забезпечення. Необхідно не лише підготувати, а обов’язково перевірити в дії прилади, комп’ютерну техніку, наочність, ТЗН, які ви хочете використати, спланувати порядок їх використання. Пам’ятайте, що таких засобів не повинно бути забагато, адже в такому випадку увага учнів розпорошується, а наочність стає лише прикрасою, до того ж недоцільною. Усі ілюстративні матеріали мають сприяти досягненню навчальної мети.

Важливо розрахувати час, щоб встигнути все, що запланували. Досвідчені учителі «відчувають» його, а для початківців можна спробувати «проговорити» підготований матеріал перед дзеркалом, помічаючи, скільки хвилин витрачається на кожен етап уроку.

Не соромтеся звернутися за допомогою чи порадою до своїх колег. Чим більше порад чи зауважень ви отримаєте перед уроком, тим більш вдалим буде ваш урок. Краще врахувати критику перед уроком, ніж почути її під час аналізу після нього.

Можна провести «репетицію» відкритого уроку, наприклад, у паралельному класі. До того ж можна зняти такий урок на відео, потім переглянути і при потребі відкоригувати і внести зміни в урок. Крім того, відеозйомку уроку можна показати колегам і попросити їх висловити свою думку із приводу слабких і сильних місць у проведенні відкритого уроку.

Для учнів завжди важливо, який зовнішній вигляд має вчитель. Не винятком є і відкритий урок. Постарайтесь, щоб виглядали гідно, і пам’ятайте: учні мають зосередитися на навчанні, а не на вивченні вашого гардеробу.

Ось, нарешті, урок. Присутність сторонніх може сковувати дітей, тому почніть його впевнено і спокійно. Ваша задача на цьому етапі, щоб діти працювали так, як на звичайному уроці, а для цього ви теж повинні працювати так, ніби нікого, крім вас і учнів, у класі немає.

Не забувайте слідкувати за часом. На всякий випадок у вас має бути завдання, щоб заповнити ті декілька хвилин, які можуть залишитися. Оскільки увага учнів під кінець уроку падає, діти втомлюються, то останні «зайві» хвилини краще заповнити чимось цікавим: грою, вікториною тощо.

Пам’ятайте основні цілі і завдання уроку, не акцентуйте увагу на гостях, що присутні у класі, почувайтеся впевнено, частіше посміхайтеся і не нервуйте, адже відкритий урок – це лише частина вашої роботи, і він не вартий того, щоб на нього витрачати всі свої нерви.